Заселення ромів на території, що входять до сучасної України тривало кілька століть і відбувалося трьома основними хвилями. Перша хвиля, це прихід із території Румунії циган-сервів, а трохи згодом циган-влахів в період з п’ятнадцятого по сімнадцяте століття. Групи циган, які першими прийшли на та терени України та сусідніх земель, науковці називають «старожитними циганами», які мають досить виразні «пан-українські риси». За мовною ознакою ці дві групи циган відносять до старовласької мовної групи, оскільки вони зберегли багато елементів румунської мови, які були згодом втрачені іншими ромськими групами.
Друга хвиля переселення ромів на наші терени відбулася наприкінці XVIII – на початку XIX століть. Причиною цих міграцій стало приєднання до складу Російської імперії Криму та Бессарабії. Роми, які заселили ці регіони були предками сучасних кримських ромів та кишеневців.
Третя міграційна хвиля сталася в середині XIX століття і була зумовлена певними соціальними змінами на територіях деяких Румунських князівств та Угорщини. Це був час переселення циган-калдерарів, ловарів та ін.
Перша історична згадка про циган, що знаходилися на території держави, в склад якої входила Україна, знаходиться в грамоті, виданою в 1501 році Великим Князем Олександром Казимировичем «війту циганському». Стосовно появи сервів та влахів на території сучасної України то перший документ, який зафіксував їх проживання на наших теренах, датується 1625 роком. Це був декрет місцевої влади міста Львова, який забороняв приймати у своїх будинках неосідлих сервів та влахів. Це свідчить про те, що ці ромські групи були вже відомими за своїми назвами і були розповсюдженими на тих землях. Пізніше ці дві групи почали переселятися на східні території України, серви селилися на території Донщини та Слобожанщини, а влахи займали Поділля, Центральну частину та Наддніпрянщину. Пізніше влахи теж почали переселятися на схід та південь і жили поруч із сервами. Згідно купчого договору, складеному в місті Зміїв на Харківщині в 1699 році, цигани, що мешкали в тому регіоні мали українські імена та прізвища, займалися коновальством, і ареал їх діяльності та проживання простягався від Польщі до Московії.
Крім коновальства роми ще займались ковальством, адже ці дві професії були тісно пов’язані між собою, оскільки однією з функцій коваля було підковування коней. Крім того роми займались виготовленням та ремонтом різноманітного сільськогосподарського приладдя: орал, лемішів, борін та ін. Ще одним важливим ремеслом був ремонт зброї: шабель, списів та рушниць. Тому послуги ромських майстрів мали широкий попит серед українських козаків.
Ще одним з ремесел, яким роми заробляли собі на життя, було виготовлення різних виробів зі шкіри. Перше, це лимарство, створення різної кінської упряжі: вуздечок, стремен, ременів. Друге, це швацтво, виготовлення взуття, та різних побутових товарів зі шкіри: пасків, гаманців, капців, тощо. Завдяки тому, ремесла циган були досить затребуваними серед українського населення, цигани досить добре змогли інтегруватися в українське суспільство того часу. І тому в певний період історії багато ромських господарств вже мали ознаки осілості. Варто також зазначити, що велика кількість ромів служила у козацькому війську і серед козацьких прізвищ нерідко зустрічались такі як Циган або Циганок.
Подальша міграція ромів була зумовлена, в першу чергу, міграцією самих українців. Після приєднання частини українських земель до Московського царства, її влада певний час давала преференції українським козакам і давала їм можливості заселяти території на північний схід від України, Брянську, Курську та Орловську губернію. Разом із ними мігрували цигани-серви. Після зруйнування Запорізької січі в кінці XVIII століття велика частина козаків заселила землі Донщини та Кубані, разом із ними туди переселялися роми-влахи.
Ці міграційні процеси говорять про тісний культурний та історичний зв’язок між циганами та українцями, про досить сильну інтегрованість життя та побуту ромів в суспільно-економічний простір українського народу. Довгий час спільного проживання ромів поруч з українцями сформували новий формат самоідентифікації «українські рома», тобто багато українських ромів ідентифікують себе вже не тільки згідно приналежності до певного циганського субетносу «серви», «влахи», «кишинівці», тощо, а прив’язують себе до країни в якій вони живуть.
У цей нелегкий час ми віримо, що наші рекрути і працівники місії стануть